Сергій завжди був дуже відповідальною людиною. Перед тим як одружитися з Марусею, він повністю оновив підлогу в хаті, замінив дах, перебудував веранду, привів город до ладу і забезпечив дім сучасною технікою. Маруся була донькою голови села, і сам тесть був радий, що Сергій стане його зятем, адже той був завидним нареченим — не пив, працював старанно і був дуже серйозною людиною. У них з Марусею народилося троє доньок рік за роком — Віра, Надія та Люба. Однак, на жаль, молода й красива Маруся тяжко захворіла і покинула цей світ всього за кілька днів.
На похороні Сергій тримався стійко, не дозволивши нікому побачити своїх сліз. Ніхто не здогадувався, як йому було важко, але з того часу його плечі стали слабшими. На той момент перші дві доньки вже вийшли заміж за порядних і серйозних хлопців. А ось молодша, Люба, не поспішала зі шлюбом, що викликало у Сергія тривогу. Вона більше захоплювалася навчанням, ніж думками про заміжжя. Тому Сергій вирішив відправити Любу до міста, щоб вона могла розкрити свої таланти в університеті. Люба не підвела — з відзнакою закінчила навчання і зустріла там своє кохання, Костю. Після весілля вона цілий рік не приїжджала додому, але згодом вони з чоловіком таки вирішили навідатися.
Батько разом із сестрами зустріли їх радо, влаштували велике святкове застілля. Проте Сергій помітив, що в родині Люби щось не так, щось сталося. Після того як сестри розійшлися по домівках, Люба розповіла батькові, що народила сина. Сергій був у захваті, адже це був перший хлопчик у їхньому роду. Але радість швидко змінилася тривогою, коли Люба повідомила, що вони змушені були віддати хлопчика до дитячого будинку, бо він народився без ніжок.
Сергій думав про це всю ніч, а на ранок прийняв рішення: він поїде до міста і забере онука до себе. Він розумів, що Люба з Костею ще молоді і не готові до таких випробувань, але це їхній рідний онук. Сергій був впевнений, що хлопчику краще рости в родині, і він особисто подбає про нього.