Після чотирьох пар в інституті та швидкого візиту до магазину, Ніна повернулася додому пізно. Вона жила зі своїм хлопцем Дмитром. Тиждень тому дізналася, що вагітна, і весь цей час роздумувала, як краще повідомити про це Дмитру. Вона була впевнена, що він буде радий. Так, дитина була незапланована, але ж діти — це завжди радість! Дмитро вийшов із кімнати, тримаючи книгу.
— Дімо, нам потрібно серйозно поговорити, — почала Ніна.
Хлопець неохоче відклав книгу.
— Що трапилося цього разу?
— Дімо, я вагітна. У нас буде дитина…
Дмитро здивовано застиг на місці.
— Як ти могла допустити це? Я не хочу дитини! Мама мала рацію, від сільських дівчат треба триматися подалі! Ти вирішила одружити мене на собі? Моя квартира тебе влаштовує, так? Але я на це не поведусь! Пакуй речі й забирайся!
Ніна розгубилася, не такого вона очікувала.
— Дімо, але ж…
— Нічого не хочу чути! До вечора, щоб тебе тут не було, і не дзвони мені більше!
Дмитро пішов, голосно грюкнувши дверима. Ніна залишилася сидіти, плачучи, а потім, тремтячими руками, набрала номер мами. Вона хвилювалася, що батьки також не приймуть її з дитиною, але мама її підтримала. Ніна зібрала речі й повернулася до рідного села. Щоб не витрачати час на поїздки, вона перевелася на заочне навчання. Незабаром у неї народилася здорова донечка.
У селі вона познайомилася з Миколою. Вони полюбили один одного і одружилися, Микола прийняв Вероніку як рідну дочку, а згодом Ніна народила йому сина. Жили вони спокійно та дружно, разом будували своє життя і накопичували майно. Коли Вероніка вступила до інституту, Микола вирішив купити їй квартиру в місті. Він займався всіма справами, а Ніна поїхала з ним подивитися квартиру лише після завершення ремонту. Вона була здивована, коли побачила, що майстром виявився Дмитро.
Побачивши Ніну з її забезпеченим чоловіком, Дмитро розлютився.
— Що, одружився на тобі через дитину? — кинув він у бік Миколи.
— Ні, — спокійно відповів Микола.
— Багато хлопців змінила, поки не знайшла багатого? Мене обдурити не вдалося, але, цікаво, як цього ти змусила одружитися?
Микола швидко зрозумів, що це саме той чоловік, який колись кинув Ніну з дитиною. Хоча в нього було багато чого сказати, він просто дістав кілька купюр і кинув їх Дмитру.
— Це тобі за те, що покинув її. Якби не ти, у мене не було б такої чудової дружини.