Тревін, трирічний хлопчик з яскравими очима і цікавістю, з нетерпінням чекав на цей момент. Його батьки, Сара та Девід, готували його до появи нового братика, пояснюючи, що тепер він стане старшим братом і матиме важливу роль. Вони розповідали йому, що він зможе навчати Карсона всьому, що знає про світ, і бути його найкращим другом.
Коли сонце сховалося за горизонтом і пофарбувало небо у відтінки помаранчевого та рожевого, родина зібралася в дитячій кімнаті, де вже стояло ліжечко для їхнього маленького скарбу. Сара тримала на руках Карсона, загорнутого в м’яку блакитну ковдру, а Девід тримав Тревіна за руку, коли вони разом підійшли до ліжечка.
Очі Тревіна розширилися від подиву, коли він глянув на крихітний згорток щастя, який лежав у ліжечку. “Це мій братик?” — прошепотів він, його голос наповнений захопленням.
Сара тепло усміхнулася й кивнула. “Так, Тревін, це Карсон, твій братик.”
Тревін зробив крок уперед, його маленькі пальчики обережно потягнулися, щоб доторкнутися до крихітної руки Карсона. Карсон відповів легким стисканням, ніби кажучи: “Привіт, старший братик.” Серце Тревіна наповнилося любов’ю та гордістю.