Коли я народилася, кар’єра моєї мами зруйнувалася просто на її очах. Спочатку була декретна відпустка, а потім вона не змогла повернутися на роботу, і в результаті ми отримали те, що отримали.
Мама завжди казала, що я була помилкою в її житті, а я намагалася не зламатися від її слів і жила, знаходячи підтримку тільки у батька. Коли тата не стало, мама взагалі забула про моє існування.
Я росла, як сирота, хоч і мала живу матір. Уже з 16 років я знайшла роботу і паралельно вчилася на відмінно, щоб вступити на бюджет. Я досягла цього – я вступила. В університеті я познайомилася з Арсенієм.
Він видався мені чудовим хлопцем, і ми почали зустрічатися. Невдовзі Арсеній запропонував познайомити мене зі своїми батьками.
Я дуже хвилювалася… У мене навіть не було відповідного одягу – тільки стара сукня, яка місцями була зашита, а місцями вицвіла. Я хвилювалася, чи помітить майбутня свекруха, що я не рівня її синові, і чи не осудить мене. Проте мої страхи виявилися марними – знайомство пройшло ідеально.
Через кілька днів свекруха зателефонувала і попросила приїхати до неї. Я занепокоїлася, чи не сталося чогось. Але вона зустріла мене з посмішкою, запросила на кухню, і ми посиділи за чашкою чаю. Перед тим, як я зібралася йти, свекруха вручила мені великий пакет.
У ньому була нова сукня, яку можна носити як щодня, так і на вихід, і пара туфель, що ідеально поєднувалися з сукнею. Я не змогла стримати сліз.
Ніколи в житті я не відчувала такої турботи. Свекруха стала для мене справжньою матір’ю. Через півроку ми з Арсенієм одружилися, а зараз я вагітна. Мати Арсенія стала для мене тією підтримкою, якої я завжди потребувала.
Кінець.