Коли Настя закінчила перший курс, вона вирішила приїхати додому на канікули. Її успіхами пишалися всі родичі. “Яка ж ти молодець! Вирвалася у люди! Ось закінчиш навчання, знайдеш гарну роботу та вірного чоловіка,” — казали їй. Одного дня Насті стало дуже погано. Вона подумала, що отруїлася, але невдовзі в її голові почали крутитися думки про можливу вагітність. “А як же навчання? Як відреагує мій хлопець?” — хвилювалася вона. Максим, її хлопець, був на п’ять років старший за неї. Наступного ранку Настя вирішила поїхати на обстеження до сусіднього міста, щоб уникнути пліток і чуток.
— Ви на шостому тижні, вітаю, — сказав лікар. Настя не могла повірити в те, що сталося. Що тепер робити? Вона думала про навчання, і боялася, що батьки не зрозуміють, виженуть її з дому. До того ж, Максима не було поруч, і з ким поділитися своїми переживаннями вона не знала.
Максим завжди казав Насті, що вона буде його дружиною, але все одно їй було дуже тривожно. Після кількох невдалих спроб Максим нарешті відповів на дзвінок.
— Дорогий, у мене важлива новина. Я вагітна! Що мені робити? Як сказати батькам? Що робити далі? — запитала Настя.
— Ти чого, люба? Заспокойся, у твоєму стані не можна нервувати. Завтра приїду до вас, поговоримо з батьками, а потім обов’язково розпишемося, — відповів Максим.
І він справді приїхав наступного дня з величезним букетом троянд. Познайомився з батьками Насті, і вони одразу прийняли його. Через кілька днів пара розписалася, а через вісім місяців на світ з’явилися двійнята — чудові хлопчики. Батьки Насті були на сьомому небі від щастя. Настя закінчила університет, коли діти трохи підросли, а Максим працював і повністю забезпечував родину. Так життя довело, що немає нічого неможливого.