Сьогодні вранці я їхала маршруткою за маршрутом Львів – Моршин, через Стрий. Коли ми доїхали до зупинки на головному вокзалі у Стрию, до водія підійшла жінка середнього віку. В її очах було помітне хвилювання, і вона чемно звернулася до водія з проханням. Жінка розповіла, що її старенька мама погано себе почуває і їй необхідно потрапити до Стрийської лікарні, яка знаходиться по дорозі в напрямку Моршина. Вона сказала, що готова заплатити скільки завгодно, аби водій взяв її маму та довіз до лікарні.
Водій уважно вислухав жінку, але несподівано відмовився брати гроші. Його слова були чіткими і зворушливими:
– Ні, грошей мені не треба. Вам вони більше знадобляться на лікування мами.
Він не просто погодився допомогти, але й зробив це безкорисливо, не вимагаючи жодної плати. Ця ситуація глибоко мене вразила. Водій без вагань проявив доброту та чуйність, чого не завжди можна очікувати від чужої людини. Коли вони дісталися до лікарні, водій знову показав свою людяність і додав:
– Нехай Бог дасть вам здоров’я і допоможе вам.
Ці прості, але такі важливі слова показали його внутрішню доброту. Це не просто випадковий жест, а справжній вияв людяності, яким рідко хто може похвалитися в сучасному світі. Він зробив те, що мав би зробити кожен із нас, коли бачить людину в біді, але не кожен це зробить.
Такі люди – справжні герої нашого часу. Вони показують, що чужих матерів, як і дітей, не буває. Його вчинок – приклад для наслідування і нагадування про те, що добро завжди має бути на першому місці.