Будинок стояв на околиці міста. Батько родини працював до пізнього вечора, а мати цілими днями займалася то покупками, то домашніми справами. Часто в будинку залишалася лише їхня маленька шестирічна донька. Дізнавшись про це, місцеві злодії вирішили скористатися можливістю й пограбувати будинок. Вибравши підходящий день, вони під’їхали до воріт і подзвонили в домофон.
Звідти почули дитячий голос:
— Хто там?
— Листоноша. А хтось із дорослих є вдома?
— Ні, тільки я і Вася.
— Вася? А скільки вам років?
— Мені шість, а Васі нещодавно виповнився рік.
Злочинцям здалося, що перед ними легка здобич. Вони зламали замок і вдерлися в будинок. Як тільки опинилися в коридорі, помітили в сутінках величезну тінь, яка швидко збила одного з них на землю і схопила зубами за шию.
Другий грабіжник, зрозумівши, що Вася — це велика чорна вівчарка, заціпенів від страху і не міг навіть рухатися. Виявилося, що собака найкраще слухався свою маленьку господиню. Виконавши свій обов’язок, пес сів біля злочинця за командою «сторожити» й терпляче чекав подальших наказів. Злочинці залишалися на місці, не зрушивши, аж поки батько не повернувся додому і не викликав поліцію.