Моя мама одружилася з вітчимом, коли ми з братом тільки пішли в садок. Ми майже не пам’ятаємо свого батька, адже він не проявляв ініціативи в стосунках і зустрічах, тому все дитинство називали маминого чоловіка батьком. Зараз ми вже дорослі і маємо свої сім’ї. Вітчим також має сина від першого шлюбу – нашого ровесника, якого він залишив з колишньою дружиною і більше не бачив.
Цього року ми святкували мамин ювілей – їй виповнилося 60, а вітчиму 72. Йому вже важко пересуватись, часто хворіє, тому мама за ним доглядає. Після одруження мама переїхала до нього, і ми разом з ними жили в його квартирі, поки не стали дорослими. Батьки залишилися жити в тій квартирі разом, радилися з усіх питань і завжди приймали спільні рішення. Так було до останнього часу.
Нещодавно вітчим провів з мамою серйозну розмову без нашої участі. Він заповів свою квартиру, де всі ремонти та зміни зробила мама, своєму синові від першого шлюбу. Минулого тижня мама прийшла до мене, сумна, і я не могла зрозуміти, що відбувається. Коли чоловік з дитиною вийшли на вулицю, вона вирішила поговорити. Запитала, чи прийму я її, якщо раптом що. Спочатку я посміялася, думаючи, що вона жартує, а вона відповіла, що чоловік показав їй документи, але вона не зовсім зрозуміла – чи це дарча, чи наказ. Вітчим вибачався за те, що залишає її без даху над головою, але квартиру він залишає синові.
Звісно, мама не залишиться без житла – і я, і брат завжди будемо готові допомогти, адже ми з нею чудово ладнаємо і дуже її любимо. Але мене дивує інше: мама відчуває себе зрадженою. Вона не мала ані найменшого уявлення, що так станеться. Проживши разом понад 30 років, ділячи все, отримати таке. Я теж вважаю цю квартиру своїм домом, адже там я виросла. І навіть не могла припустити, що вітчим пам’ятає про того сина. Хто він, де він зараз? Може, він живе достатньо і йому ця квартира зовсім не потрібна? Вітчим завжди вважав нас своїми дітьми.
Брат теж був шокований новиною. Якщо я змирилася з ситуацією, то він переконує маму звертатися до суду і відстоювати свої права. Але чи є сенс це робити? Як пояснити старенькому вітчиму, що він не правий? Може, це просто старечі страхи або якась вина на душі? Я не знаю, як діяти – і мамі шкода, і на вітчима образа з’явилась.