Здавалося, що мій шлюб був щасливим, але наше спільне життя тривало недовго — чоловік мене покинув. Він забрав усі наші заощадження, які ми відкладали на власне житло, і просто зник. Я залишилася одна з шестимісячною донечкою на руках, проживаючи в орендованій квартирі. Не знаю як, але першою про це дізналася свекруха. Вона одразу приїхала до мене. Я думала, що вона почне сваритися, але замість цього, переступивши поріг, вона наказала: “Збирай речі, ти з донькою переїдеш до мене.” Я намагалася відмовитися, адже мені було дуже незручно. Ми зі свекрухою кілька років не ладили. Ми ніколи не говорили одна одній добрих слів, були лише постійні претензії та образи. Але дізнавшись про мою важку ситуацію, свекруха стала єдиною, хто простягнув руку допомоги. Навіть моя рідна мати сказала, що для мене з дитиною в її будинку зараз немає місця, бо і так вже всі туляться. Проти була моя старша сестра, яка постійно живе у мами зі своїми дітьми, і мама завжди підтримує її думку.
— Дуже вам дякую, Людмило Анатоліївно, — ледве промовила я. Це був перший раз у моєму житті, коли я щиро подякувала свекрусі. На той момент вона стала єдиною людиною, на яку я могла покластися.
— Та що ти, ви ж мені не чужі, — відповіла вона, взявши на руки свою онучку. — Ходімо, красуне. Мама нехай збирає речі, а ми їй не заважатимемо. Переїдеш жити до бабусі, сонечко? Звісно, переїдеш. Бабуся буде розповідати тобі казки на ніч, гуляти з тобою, заплітати твої гарненькі косички.
Слухаючи ніжні слова свекрухи, я не могла повірити своїм вухам. Вона ж завжди говорила, що дитина не від її сина, і що вона навіть не підійде до “мого виродка”.
Я швидко зібрала свої речі, і того вечора ми переїхали до свекрухи. Людмила Анатоліївна звільнила для нас найбільшу кімнату у своїй квартирі, а сама перебралася в меншу. Я була вражена, бо найменше добра очікувала саме від неї, але свекруха сказала:
— Чого так дивишся? Дитині потрібно місце, скоро ж вона вже повзатиме по всій квартирі. А мені багато місця не потрібно. Влаштовуйтеся, вечеря буде через годину. Зараз я приготую щось смачне.
На вечерю вона подала овочі на пару і варене м’ясо, зі словами:
— Ти ж годуєш донечку. Якщо хочеш, можу щось підсмажити.