У Саші та Свєти довгий час не виходило народити дитину. Вони пройшли безліч лікарів, обидва були здорові, але вагітність ніяк не наставала. Врешті-решт, подружжя вирішило піти на крайні заходи — усиновити дитину з дитячого будинку. Після півроку збору документів у їхньому домі з’явився трирічний Боря. Хлопчик швидко адаптувався, добре їв, не плакав, любив гратися і відразу почав називати їх «мама» і «тато». Боря пішов у дитячий садок, і життя сім’ї складалося добре.
Через деякий час Свєта дізналася, що вагітна. Це стало справжнім щастям для родини. Народився хлопчик, якого назвали Сергієм.
Однак з появою новонародженого Сергія вся увага була зосереджена на ньому. Боря, який до цього часу був у центрі уваги, опинився на другому плані.
— Мамо, пограйся зі мною, — просив Боря.
— Відійди, не бачиш, я братика заспокоюю, — відповідала Свєта.
— Тату, пограй зі мною, — звертався Боря до батька.
— Ось тобі олівці, малюй, я вечерю готую, не заважай, — відмахнувся Саша.
Боря не розумів, чому батьки перестали гратися з ним, читати казки на ніч, гуляти чи просто розмовляти. Тоді Свєта почала розмову з Сашею, що грошей і так не вистачає, і утримувати двох дітей вони не зможуть. Подружжя прийняло рішення повернути Борю в дитячий будинок.
Тієї ж ночі новонародженому Сергію стало погано — піднялася температура, яку не вдавалося збити. Лікарі не знаходили причин для такого стану, і Свєту з Сергієм поклали в лікарню. Поки Саша майже завершив збір документів для повернення Борі, Свєта постійно телефонувала й плакала, не розуміючи, що робити з сином.
Саша попросив свою маму посидіти з Борею, а сам поїхав до лікарні. Бабуся приділила Борі ту увагу, якої йому не вистачало останнім часом. Ввечері хлопчик заснув, а Саша повернувся додому.
Він зайшов у кімнату й почав переглядати документи для повернення Борі.
— Синку, що це за папери? — запитала мама.
— Ми вирішили повернути Борю в дитячий будинок, — відповів Саша.
— Ви з глузду з’їхали? Бог вам послав Борю, щоб у вас народився Сергій. А тепер, коли вирішили його повернути, у вас Сергій захворів! Рви ці папери негайно!
Саша розірвав документи на місці. І тут Свєта зателефонувала і сказала, що температура у Сергія спала, він спокійно спить.
Саша підійшов до Борі, підняв його на руки й прошепотів:
— Прости мене, синку.
— А що сталося, тато? — запитав Боря, розплющуючи очі.
Саша лише міцніше обійняв хлопчика, розуміючи, що зробив правильний вибір.