Будинок стояв на околиці міста, де батько працював до пізньої ночі, а мама часто була зайнята покупками та господарськими справами. У такі дні їхня 6-річна донька залишалася вдома сама, лише з їхньою вірною вівчаркою на ім’я Вася.
Одного разу місцеві злочинці дізналися, що дівчинка часто буває вдома без дорослих, і вирішили скористатися цим для пограбування. Вибравши день, коли будинок здавався порожнім, вони під’їхали до воріт і зателефонували до домофону.
– Хто це? – пролунав голос дівчинки.
– Листоноша. А вдома є хтось із дорослих?
– Ні, тільки я і Вася.
– Вася? А скільки вам років?
– Мені шість, а Васі нещодавно рік виповнився.
Злочинці подумали, що легко впораються з таким завданням і вирішили діяти. Зламавши замок, вони увірвалися до будинку, але на порозі їх чекав неприємний сюрприз. У темному коридорі на одного з грабіжників кинувся величезний пес і повалив його на землю, вчепившись у шию.
Другий грабіжник застиг від страху, усвідомивши, що Вася — це не маленька дитина, а велика чорна вівчарка, яка беззаперечно виконувала команди своєї маленької господині. Собака, почувши команду «сторожити», сів поруч із нападником і терпляче чекав подальших наказів.
Злочинці так і залишилися нерухомими, доки не повернувся батько дівчинки та не викликав поліцію. Вівчарка Василь виконав свою роботу, захистивши дім і свою маленьку господиню.