Народження моєї доньки стало можливим завдяки непохитній рішучості моїх близьких. Хочу одразу зазначити: моя історія схожа на сюжет мильної опери. Ще в шкільні роки я закохалася в хлопця на ім’я Леонід із паралельного класу. Ми разом відвідували гурток, брали участь у змаганнях, і наша дружба поступово переросла в щось більше — у кохання. У 11 класі я раптово дізналася, що ваrітна, і це стало для мене справжнім шоком. Найважчим було зізнатися мамі. Я навіть подумувала про те, щоб перервати ваrітність, і мою ідею підтримала подруга, яка мала знайомого лікаря.
Леонід спочатку не погоджувався, але, опинившись у безвихідній ситуації, неохоче згодився фінансово допомогти. Проте він розповів про це своїм батькам, а ті, в свою чергу, поділилися цією новиною з моєю мамою. Одного разу, повернувшись додому, я побачила, що Леонід і мама сидять разом, чекаючи мене. Вони обидва намагалися переконати мене не приймати такого рішення. Я, не слухаючи їхніх слів, зачинилася у своїй кімнаті, намагаючись уникнути будь-яких розмов.
Наступного ранку мої батьки під приводом того, що мені потрібно уникнути місцевих чуток, забрали мене до заміського будинку. Під пильним наглядом батьків Леоніда моя ваrітність продовжувалася, незважаючи на мої спроби втекти. Коли прийшов час народжувати, мене терміново відвезли до лікарні. Я ледве встигла взяти з собою найнеобхідніші речі. Коли я побачила свою новонароджену доньку, яка простягала до мене рученята, я відчула глибокий жаль за те, що колись навіть думала про те, щоб її не було.
Після виписки з лікарні Леонід зробив мені пропозицію, і ми переїхали до моїх батьків. Тепер, дивлячись на свою донечку, я вдячна родині за те, що вони допомогли мені уникнути рішення, про яке я б шкодувала все життя. Сьогодні я працюю волонтером, підтримуючи молодих жінок у складних ситуаціях, і моя історія стала для них прикладом того, наскільки важливим є кожне життя, народжене чи ненароджене.
Нещодавно я дізналася, що знову ваrітна, що дуже порадувало Леоніда. Він жартома запитав, чи не потрібно знову попередити батьків, щоб вони приготували заміський будинок. Я почуваюся благословенною завдяки постійній підтримці моїх близьких і з нетерпінням чекаю на появу нашого сина.